Давид Чичкан

🕯На фронті загинув художник Давид Чичкан. Він отримав поранення відбиваючи штурм російської піхоти на Запорізькому напрямку 8 серпня.
Серце художника та військового зупинилося 9 серпня.

Давид Чичкан

– син відомого українського художника Іллі Чичкана. Народився 1986 року в Києві.

Вічна пам'ять Герою!

КЛИМОВИЧ ІГОР ІГОРОВИЧ позивний «Африка» (13.06.1991 – 30.07.2025)

На жаль, клята війна забирає найкращих!

КЛИМОВИЧ ІГОР ІГОРОВИЧ

позивний «Африка»

(13.06.1991 – 30.07.2025)

Молодший лейтенант Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Народився 13 червня 1991 року в с. Грабовець. Навчався у Дулібський ліцей ім. М. Шашкевича. Вищу освіту здобув в Інституті туризму при Прикарпатському національному університети імені Василя Стефаника.

З дитинства Ігор був активним учасником культурного життя села, відвідував Народний дім, писав вірші, захоплювався історією, досліджував своє коріння. Випустив декілька поетичних збірок, одну з яких з великою гордістю презентував у рідному селі.

Протягом останніх десяти років мешкав у Києві У 2012 р. балотувався до Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії «Українська Національна Асамблея». Брав активну участь у Революції Гідності. Був засновником спортивно-оздоровчого клубу «Беллатор» та історичного клубу «Застава».

Мандрував Україною, збирав старожитності, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу та звичаїв. Перший українець, який став учасником міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC. Постійний учасник фестивалю «Ту Стань!», де разом із побратимами з клубу живої історії «Застава» відтворював культуру вікінгів у Русі.

У соціальній мережі Facebook створив краєзнавчу групу Грабовець (Grabowiec, Grabowice, Grabowiec - Stryjski), де публікував матеріали про історію та культурну спадщину рідного села. Однією з останніх його ініціатив була підготовка зустрічі з односельцями, щоб представити унікальну знахідку – Хрест-енколпіон, яку він планував передати на тимчасове експонування до Стрийського краєзнавчого музею «Верховина». А ще мріяв про майбутні археологічні дослідження в околицях с. Грабовець.

Окрім історії, Ігор захоплювався фотомистецтвом. У 2021 р. став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі «Мандрівник-фотограф року», де змагалися 370 фотографів з усієї України. Цього року в м. Стрий презентував фотовиставку «Людина і війна» – 48 чорно-білих світлин, зроблених на плівку на фронті. Її відвідали, зокрема, жителі нашої громади і учні Дулібського ліцею – його рідної школи.

У 2022 р. Ігор став до лав Хорунжої служби (створена за традицією упівців) Третьої окремої штурмової бригади. Його зброєю стала не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії, зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків.

Займався евакуацією культурної спадщини: разом із побратимами 3 ОШБр врятував 900-літню Половецьку кам'яну бабу з Донеччини, яку під обстрілами вивіз до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

У лютому цього року Ігор отримав звання молодшого лейтенанта.

Мужньо виконуючи військовий обов'язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 30 липня на Харківщині.

Ігор Климович був справжнім козаком — воїном, мислителем, митцем. Він говорив: «Треба насипати кургани, будувати пам'ятники, шукати історію й піднімати її з землі». І він це робив – вдома, на фронті, скрізь, де був.

У Ігоря залишилися батьки, брат та дружина, яка чекає на народження донечки. Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, побратимам та всім, хто знав його. Вічна й світла пам'ять!

Дата та місце прощання і поховання буде повідомлено додатково.

Сумуємо разом з усією громадою! 

Грабовецький старостинський округ 

Батьки мої, простіть мене за все!

Простіть за кривду, рани і образи.

Нас всіх життєва течія несе,

Та розумієм ми це не одразу!

Простіть за ночі ті, що не доспали,

За ті слова, що в злості говорив,

Простіть за всі ті нерозумні чвари,

За все, що я бездумно натворив.

Яка би не спіткала нас година:

Чи радісна, а може, і трагічна –

Прийду до дому, впаду на коліна,

Помолюсь Небу – лиш живіть Ви вічно!

© І.Климович, «Голос барикад та бліндажів»

Американський доброволець Сил оборони України

У боях проти російських окупантів загинув 23-річний американський доброволець Сил оборони України Роберт «Боббі» Едвард Пітранджело

— уродженець штату Пенсільванії та вихованець руху бойскаутів США. Він загинув у бою під Покровськом. Тоді вижили тільки двоє військовослужбовців із його підрозділу.

Боббі прагнув, як і старший брат, служити в морській піхоті США, але через важку хворобу нирок не зміг пройти медкомісію у США. У 2022 році приїхав в Україну. Спочатку возив гуманітарну допомогу, а торік офіційно вступив до Сил оборони України.

За кілька годин до загибелі він сказав своїй матері: „Мамо, це мій обов’язок. Я мушу йти“. Боббі воював на кількох напрямках, а переживши сильну контузію внаслідок удару дрона, відмовився покинути поле бою: „Я не повернуся додому, поки не закінчиться війна“», — написав він.

Вічна пам'ять Герою!

Наші рятувальники - герої

Читаючи про чергові обстріли, неможливо не вдивитися у ці фото.

На них - сила та мужність. Тяжка фізична праця та відвага.
Щоб врятувати найцінніше - життя.

Наші рятувальники - герої. Щодня. Щогодини. Заради всіх нас.
Безмежна вдячність🇺🇦

Христос

Захисник, Герой

Особисте.
Як перед Богом.

…

Братику, серед тисяч смертей, які оточують нас щодня, я постійно згадую тебе.

Твою усмішку.
Твою наполегливість.
Твою харизму.

…

Зараз чимало людей користуватимуться твоїм іменем.

Господь їм суддя.

Але ж Ти стовідсотково знаєш тих, хто особисто забирав тебе із Самарського моргу.
А також переодягав у «парадку».

Я та Ростик. А також твої пацани.

Ані депутати, ані волонтери, ані вся та наволоч, що тоді зібралася біля твого тіла у церкві, а зараз – біля твого імені.

Усі ці люди, що досі імітують «дотичність» до Великого Лицаря.

…

Братику, ти знаєш, хто є ті двоє хлопців, котрі коридорами влади вибивали для тебе «Зірку» Героя України.

Тобі відомо все.
Бо ти дивишся на нас із небес.

…

Сумую за тобою, Брате.

(С) Борис Філатов.

Артем Налято

🕯21-річний Артем Налято

, якого дитиною всиновила італійська родина, загинув на війні. Перед тим він розшукав свого брата в Україні й добровільно пішов на фронт.

Артема всиновили, коли йому було 12 років. Він ріс у містечку Трібано в провінції Падуя. У серпні 2022 року він вирішив поїхати до України, щоб знайти свого брата.

Після цього він повертався в Італію, але потім знову поїхав в Україну, де вирішив приєднатися до українського війська. За словами мера Трібано Массімо Каваццани, Артем загинув минулого понеділка (ймовірно, 14 липня).

Агентству LaPresse мер розповів, що повідомлення про загибель Артема надійшло напередодні. Ймовірно, він загинув внаслідок ракетного удару по казармі, де перебував. Il Giornale пише, що після удару хлопця доправили до лікарні у вкрай тяжкому стані, намагаючись врятувати його життя, але, попри зусилля, він перестав дихати.

«Він був розумним, і, хоча не закінчив школу, зміг знайти роботу», — розповів Каваццана, який також зауважив «чутливість» 21-річного хлопця та його зв’язок з Україною.

Вічна пам'ять Герою!

"Ротний", командир бойової групи 5 окремого загону спецпризначення "Омега".

🙏🏼 Найбільше не вистачає спокою, але ще більше не хочеться, щоб діти бачили жахи війни, — розповідає "Ротний", командир бойової групи 5 окремого загону спецпризначення "Омега".

Воїни загону знають, як працювати у ворога під носом та завжди напоготові 💥 Більше про їх службу, мотивацію та найдивніші моменти у проєкті "Легендарні воїни".

Дивитись на "5 каналі" 👈