Та й не тільки в душовій. І співає він не абищо, а українських пісень. Вивчив вже три. Серед них «Червона калина»:
«Слово за словом я переписував тексти пісень латиницею і так вчив, – пояснює він. – А коли переклав їх іспанською, то ще більше захотів їх знати. Вчити пісні – це найкращий спосіб вивчити мову. Крім того, українські пісні мені дуже подобаються. Як тексти, так і мелодії. Це моя мета – швидше засвоїти мову і допомагати українській армії».
Мігель уже рік у 2 Інтернаціональному Легіоні. Їхав до України, щоб бути бойовим медиком, бо 18 років працював на батьківщині у швидкій допомозі. Але всі курси з тактичної медицини в Україні англійською, тож Мігель вирішив бути піхотинцем.
Спочатку, зізнається, було важко зрозуміти що до чого не передовій. Але з часом усвідомив, що і проти артилерії можна боротися:
«Треба атакувати і відходити, атакувати і відходити. Таким чином я вижив, – каже він. – Найскладніше – це коли починає працювати ворожа артилерія і товчуть дрони. Тоді треба подолати страх і думати, як допомогти побратимам. Це проблема: люди виходять на перший бій і після нього через страх вирішують, що вони не здатні воювати. Але треба адаптуватися».
Неодноразово Мігелю доводилося допомагати пораненим побратимам:
«Найбільше запам’яталися перші випадки, але кожен з них надихає продовжувати боротьбу й допомагати людям. Ми всі у Легіоні – одна родина, завжди допомагаємо одне одному». (с) Сергій Демчук
