Віктор, полковник медичної служби

 Віктор Івчук брав участь у знаменитому Рейді, вивіз десятки поранених з Савур-могили, а зараз рятує цивільних і військових у Маріуполі.

11 квітня начальник військового шпиталю Маріуполя, полковник медичної служби Віктор Івчук був удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». З початку повномасштабного вторгнення росії завдяки йому та команді медиків шпиталю було врятовано сотні життів захисників Маріуполя та його мешканців.

Віктор Івчук – легендарна людина. З 2014 року воював на Донбасі у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Начмед разом із бойовими медиками надавав першу допомогу пораненим – і військовим, і цивільним – та здійснював їх евакуацію. Як зазначав Віктор Михайлович, у 2014 році були великі втрати серед військових медиків, адже росіяни цілеспрямовано стріляли по них, хоча чудово бачили пов’язки з червоним хрестом.

Полковник брав участь у Рейді 95-ї аеромобільної бригади, відомому як найдовший рейд у світовій військовій історії (тривав з 19 липня по 10 серпня 2014 року). Поранених, за словами Віктора Михайловича, возили із собою. Фахову лікарську допомогу в тих умовах надати було неможливо, але й здійснити безпечну евакуацію не завжди вдавалося.

27 липня 2014 року під час штурму Савур-могили Віктор Івчук дістав осколкове вогнепальне поранення. Той бій був одним з найкривавіших у рейді. Незважаючи на власні тяжкі ушкодження, організував справжню спецоперацію, завдяки якій з поля бою вдалося евакуювати 60 поранених бійців.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

Віктор, артилерист

Зруйнувати, випалити, знищити, а потім окупувати руїни – ворожа тактика залишається незмінною. Не став винятком і Лисичанськ, який росіяни у буквальному сенсі поливали вогнем.

 

– Бої були фактично цілодобовими. Противник постійно намагався завдати нам максимальної шкоди, задіюючи артилерію різних калібрів, – розповідає артилерист 24-ї ОМБр Віктор. – Це не бойові дії, це повне знищення росією наших територій та інфраструктури.

 

Попри те, що у ворога було набагато більше техніки та боєприпасів, він не залишався безкарним.

 

– Так, росіяни мають перевагу в артилерійських системах, але це не заважає нам їх знешкоджувати. Різниця в тому, що противник воює кількістю, а ми – точністю, – пояснює Віктор. – У Лисичанську ми успішно нищили танки ворога, БТРи, БМП, живу силу, мінометні розрахунки. Після нашої Перемоги, думаю, буде багато інформації про це. Але зараз нам потрібно працювати, а не вихвалятися.

 

Найбільшою цінністю українського війська, упевнений артилерист, залишаються вмотивовані й сміливі бійці.

 

– Наш підрозділ викладається на сто відсотків, аби наблизити Перемогу. З деякими побратимами я служу вже кілька років. Хтось мобілізувався кілька місяців тому, й ці хлопці у своїх знаннях та вміннях не поступаються бійцям, які давно у війську, адже за кілька місяців вони отримали колосальний досвід. Та війна, яка була до 24-го лютого, і та, що триває зараз, – це зовсім різні речі. Раніше артилеристи були в зоні відведення, постійно на навчаннях та полігонах. А з початком повномасштабного вторгнення артилерія щоденно бере участь у бойових діях, – підкреслює Віктор. – І кожного дня наші військовослужбовці роблять героїчні вчинки, про які можна писати книги.    

 

 Україна, переконаний захисник, дуже змінилася за останні місяці, суспільство зараз об’єднане, як ніколи.

 

– Якщо деякі громадяни були скептично налаштовані щодо армії, то зараз усі розуміють, що вона дійсно важлива, так само, як і мова та національна ідентичність, – говорить Віктор. – Хай українці будуть певні, що ми не здаємося і не складемо зброю. Адже боремося за Україну – незалежну, вільну, яка іде власним шляхом, де кожен має право вибору.

 

#Україна_тримається_на_наших_плечах