Бажаю здоров'я, шановне панство!
Це архівне фото зроблено 13 років тому під час урочистостей з нагоди складання Військової присяги на #вірність українському народові. Тоді, у далекому 2009, по закінченню кафедри військової підготовки Національний університет «Запорізька політехніка» наказом Міністерство оборони України мені було присвоєно первинне офіцерське звання "молодший #лейтенант запасу".
Зізнаюся відверто. Основною мотивацією в отриманні військової освіти було для мене не усвідомлення суспільної значущості військової діяльності чи наявність патріотичних почуттів в кожному ударі мого молодого і гарячого серця, а банальне бажання після закінчення університету уникнути призову в пострадянську, розвалену й, фактично, безперспективну українську армію. До того ж мене ніколи не цікавила мілітаристська сфера. Я завжди був абсолютно миролюбною людиною, закоханою у своє щасливе та яскраве #життя і себе в ньому!
24 лютого стало точкою відліку нової реальності для України й незворотнім прощанням з минулим для кожного з нас. Людиноненависницькі дії російських окупантів, страх втратити Батьківщину, близьких людей та свою #ідентичність, відкрив в мені грані нових можливостей. Я зрозумів, що можна обожнювати життя і йти на війну, можна хотіти миру і йти вбивати!
Як магістр з історії я твердо знаю: нинішня війна - це #війна за #Незалежність, яка триває для нашого народу понад 300 років! Вона відбувається у збройній, культурній, церковній і ідеологічній площині. Весь цей час #українці протистоять усім формам московської окупаційної машини: московському царству, російській імперії, радянському союзу та нинішній рф. Тому зараз ми просто зобов'язані зробити те, що не завершили наші попередники, адже сьогодні, як ніколи досі, українська #нація має беззаперечний шанс на Перемогу!
Панове! Доля України залежить від кожного з нас! Це війна на знищення. Або ми, або вони! Батьківщину захищають не супергерої, а звичайні люди, у яких #Україна в розумі та серці!
Слава Україні! 
