Владислав, льотчик

 На рахунку Владислава Рикова - 385 бойових вильотів, про це повідомив його побратим.

«Це був найкращий льотчик і командир, якого я знав. Він прикривав мою спину з початку повномасштабної війни як на землі, та і в повітрі, підготував велику кількість як бойових ведених, так і ведучих. Для мене це надзвичайно тяжка втрата, оскільки за цих майже два роки війни, Влад завжди був поруч і всі проблеми ми вирішували разом», – написав льотчик-штурмовик Ростислав Лазаренко.

Ростислав Лазаренко також зауважив, що Владислав був непублічною людиною і про нього мало що відомо на загал. Але він пообіцяв, що згодом детальніше розкаже про нього.

30-річний військовий пілот, майор Владислав Риков, загинув 7 лютого 2024 року в районі Курахового на Донецькому напрямку, де виконував бойове завдання на Су-25.

У льотчика залишились дружина та донька. 

Вічна пам'ять Герою.

Владислав, "Рішала"

 Владислав на псевдо «Рішала» до повномасштабного вторгнення працював у сфері GPS-моніторингу. 24 лютого, зізнається, як і більшість українців, був у шоковому стані.

– Не вірилося, що це відбувається з нами. Немов дивишся фільм жахів, – розповідає Владислав. – Рішення ухвалив одразу. Я пройшов «срочку», армію пам’ятаю. Дочекався маму, поговорив з нею. Розумієте, я не збирався їхати з Києва, це моє місто. Для себе я вбачав тільки один варіант – йти захищати свою землю. Чекати повістку не збирався, вирішив діяти.

25 лютого Владислав пішки дістався найближчого військкомату, бо транспорт на той момент не ходив. Там йому запропонували приєднатися до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців.

– 26-го я вже був у частині, де нам видали амуніцію. Ну і, власне, одразу я потрапив на Мощун, – говорить Владислав. – Найтяжчим особисто для мене був момент, коли я вперше отримав контузію. Тиждень був у шпиталі, вилікувався, повернувся до побратимів – і знову в бій!

#Україна_тримається_на_наших_плечах