Михайлу 24 роки, і в команду медиків він зі своїх 20 років пішов одразу після коледжу. Сьогодні він фельдшер невідкладної допомоги в Миколаєві.
Медик згадує, як спочатку вони готувалися до епідемії коронавірусу, а потім почалося повномасштабне вторгнення.
«Більшість моїх колег після 24 лютого залишилися в Миколаєві. Дехто переїхав жити до лікарні, тому що їхні села окупували росіяни. У мене за весь час не було думок виїхати з міста. Якщо ми, медики, поїдемо, то хто працюватиме?»
В один із перших виїздів, про який згадує Михайло, їх із колегами супроводжували бійці тероборони, бо все було заміноване. Постраждалі підірвалися на міні. Від авто залишився лише двигун. Поряд було тіло хлопця без рук і ніг, тіло іншого — догорало, у третього були важкі травми, четвертий теж не мав рук і ніг. До такого неможливо підготуватися.
«Страшно буває вночі, коли повітряна тривога, а ти лише повернувся з виклику, підіймаєшся на поверх і думаєш: у той медзаклад вцілили, в інший, а який наступний?»
Немає коментарів:
Дописати коментар