Танкісти 92 ОМБр

 «Поки ремонтували танк, який забрали у росіян, привезли й інші трофейні машини. Ми тоді жартували, що у нас із росією свій «лендліз», – посміхаються танкісти 92 ОМБр, розповідаючи про свої бойові будні.

У першу добу повномасштабного вторгнення росії Євген, Кирило та Богдан виїхали у напрямку Чугуєва. Завданням їхнього екіпажу було прикриття переміщення піхоти. А вже наступного дня командир дав наказ висуватися на оборону Харкова.

– Приїхав «Маестро»: «Бачу, хлопці, ви втомилися, невиспані. Ну, нічого, поб’ємо росіян і виспитеся», – розповідає Євген. – Ми перевірили техніку, встигли дозаправити танк, перевірити мастила і рідини, й одразу виїхали на кільцеву Харкова.

– Відпочити не вийшло, – підхоплює розмову Богдан. – З часом потихеньку почали рухатися вперед, відтісняти противника.

Під час штурму Малої Рогані танкістам було поставлене бойове завдання – прикривати фланг підрозділу.

– Ми були «глядачами у першому ряду» – бачили, як працювала техніка та авіація ворога, наша артилерія, чули стрільбу. Навіть намагалися вразити ворожі гелікоптери, але відстань була занадто велика, – згадують танкісти. – Потім був виїзд на штурм Старого Салтова, де ми зустрілися з Т-72-Б3М фактично «лоб в лоб», між нами було до 200 метрів. Зосередженим вогнем змусили його відступити, пошкодили масляний бак. Коли ворожий танк почав відкочуватися, піхота допрацювала по ньому з джавеліна. Танк зупинився, екіпаж втік.

Танкісти отримали наказ евакуювати пошкоджену техніку противника. Вивезти Т-72-Б3М планували вночі, щоб залишитися непоміченими, однак не так сталося, як гадалося, і спецоперацію довелося розпочати вранці. Вже під щільним ворожим обстрілом.

– На світанку росіяни підняли «орлана», і майже одразу по нас почала працювати «нона» – прильоти лунали все ближче й ближче… Зрештою, після вибуху на відстані 15 метрів ми втекли до підвалу найближчого дачного будинку. Доповіли, що ми в укритті, в безпеці. А потім пішли забирати танк. Вірніше, полетіли, – говорить Євген. – Хлопці блискавично підготували його до евакуації. 5 хвилин – і танку вже не було. Коли ми тягнули його зі Старого Салтова, почався потужний обстріл. Йдемо на спуск – нас гатить артилерія, на підйом – «вертушки». Добре, що вони такі собі «фахівці», тож ми обійшлися контузією. Танк успішно вивезли і відремонтували.

– Тепер він на службі у ЗСУ, – додає Богдан.