Олександр був одним із 72 воїнів, які, не шкодуючи власного життя, вирішили летіти до оточеного окупантами Маріуполя. Там із побратимами він стояв до останнього і в боях із ворогом загинув.

Військовому було 28 років. До повномасштабного вторгнення він вже 6 років служив у полку «Азов» і думав повернутися до цивільного життя та одружитися. Склалося інакше. 

«Я справді не думаю, що роблю щось надприродне. Просто вважаю це єдино правильним — як переходити дорогу на зелене світло». Так говорив Олександр своїм близьким.

Ніколи не перестанемо дякувати героям, завдяки яким ми виборюємо право на нашу свободу і незалежність. Слава!