Хтось 24 лютого збирав речі і екстрено евакуював рідних, хтось збирав військове спорядження, аби одразу відправитися на фронт, а хтось вже о 5 ранку допомагав першим постраждалим. Серед тих, хто тоді їхав на виклики на Чернігівщині, була  Гюльшен Младенова. 

Медикиня розповідає, як в один момент планшети для прийнятття викликів замінили рації. Як працювали з колегами хто скільки міг: добу через добу, чи три через одну.

Гюльшен згадує, як одного разу, не чекаючи рятувальників, почали витягувати авто, яке застрягло між деревом і парканом, щоб дістати паралізованого потерпілого та відвезти до лікарні.

«Емоційно мені було дуже важко. Але попри всі ці жахливі ситуації, на роботі мені було легше, ніж удома. Бо поруч були колеги, такі самі, як і я. Десь посміємося, десь виручимо одне одного — так і вистояли. Я рятувала людей, а мене рятували люди».

Джерело: Дякуємо серцем. Історії відважних медиків.

#герої