«Тільки б встигнути», – молитва медиків, які забирають поранених з поля бою, і водіїв, що мають якнайшвидше їх вивезти. У Миколи, водія медичного взводу 60-ї ОПБр, є ще одна: «Тільки б не зламатися в дорозі».
– Це дійсно постійний страх, якщо чесно, – говорить він, – що зупиниться машина у найвідповідальніший момент. Поки що вдавалося не підводити екіпаж. Доїжджали, коли треба, й усіх привозили живими.
До повномасштабного вторгнення росії Микола теж працював водієм, розвозив ліки та медпрепарати по аптеках – кожен день за звичним маршрутом. Коли ж потрапив на фронт, довелося дуже швидко вивчати незнайому місцевість.
– Мабуть, це було найскладнішим випробуванням спочатку, – зазначає водій евакуаційного екіпажу. – Потрібно було вивчити місцевість і дороги, знати, як і до кого швидше доїхати. За кермом слухав команди старшого, який сидів поруч, і просто старався не розгубитися. З часом призвичаївся, тепер знаю, звідки і чого очікувати. Найнебезпечніші ситуації – коли їдеш уночі й нічого не бачиш. Натомість, ворог тебе бачить і «насипає». Йому немає різниці, що за машина їде – медична чи ні, росіяни стріляють по всьому, що рухається.
Водійську вправність Миколи вже встигли відзначити у підрозділі – найчастіше на виїздах за кермом саме він.
– Не те щоб я незамінний, звичайно, але так виходить, – посміхається він. – Утім, про відпочинок зараз не думаю. Головне – вигнати ворога з нашої землі.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
@CinCAFU
Немає коментарів:
Дописати коментар